7 листопада виповнюється 120 років від дня народження актриси Ганни Ніколенко
07 листопада 2026, 08:20
Ганна Ніколенко народилася 1906 року у м. Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівська область). Рано залишилася сиротою, але, на щастя, другою родиною майбутньої актриси стала сім’я тітки Васси Гришко. Захоплення театром підштовхнуло її до читання книжок, які пробуджували фантазію, викликали мрії. Однією з найпотаємніших та найбажаніших була — поєднати свою долю з театром. Якось вона наважилася прийти на проби.
Перед режисером стояла струнка дівчина з рельєфними рисами вродливого обличчя. На прохання що-небудь почитати, вона виконала монолог із п’єси поточного репертуару. Режисеру Зовіні кинулися в око темперамент дівчини, сильний, красивий голос, вразили очі. Вони випромінювали таку жагу роботи, що режисер вирішив дати дівчині невеличку епізодичну роль.
Працювала у Прилуцькому (1927–29), Запорізькому (1929–30) робітничо-селянських театрах; у Першому колгосп. театрі (1930–35); Театрі ім. І. Франка (1935–41, 1945–48; обидва— Київ); Київському обласному театрі ім. П. Саксаганського (м. Біла Церква, 1949–55); Київській філармонії (1956–62).
Основні ролі: Маруся, Маруся Богуславка («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка» М. Старицького), Варка, Мотря («Безталанна», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Наталка Ковшик («Калиновий гай» О. Корнійчука), Марина Мнішек («Борис Годунов» О. Пушкіна), Леді Мілфорд, Єлизавета («Підступність і кохання», «Дон Карлос» Ф. Шіллера).
У 1962 році Ніколенко пішла на пенсію. Вона жила піклуванням про долю сина, а потім онучок. Перед тим, як відійти у вічність, Ганна Іллівна тяжко хворіла. Її не стало у 79 років... Творчу династію продовжує її син. Нині як педагог Олег Васильович Комаров передає акторську майстерність молоді.
